"Бути диктатором. Практичне керівництво" Мікал Хем (рецензія)

У 2016 році у російському видавництві "Альпіна Паблішер" вийшла книга норвезького політичного журналіста і блогера Мікала Хема "Быть диктатором. Практическое руководство". Читаючи книгу я згадував іншу, дитячу - "Шкідливі поради " Григорія Остера. Бо книга яка дає поради як стати диктатором насправді в такий спосіб застерігає від такого світосприйняття і політичного ладу. Застерігає даючи раду, як захотипи владу, як красти гроші у народу, як заводити тисячі наложниць, як потребувати поклоннінню собі як божеству і т.д. Застереження ці звісно не явні, це історії десятків (!!!) диктаторів які існували і існують сьогодні на політичному просторі планети. Виявляється, що жити при демократії не найгірше з усього). Ця книга буде гарним щепленням персонам які постійно волают за потребу диктатури і жорсткого наведення порядку. Як показує історія, яку мало хто знає і пам'ятає такі "наведення порядку" приводять до керма людей, які отримуючи безмежну владу не зупиняються ні перед чим, аби її утримати і використовувати якнайдовше у своїх цілях. Нижче презентація книги з YouTube:

Багато історій виглядають ніби марення навіженного, але коли я трішки посидів у інтернеті виявилось , що це правда. У Північній Кореї диктатор не тільки Великий Батько народу а ще й Мати. Коли у Туркменії впав метеорит, його назвали Туркменбаші, так само як і безліч вулиць, площь і навіть день тижня. Диктатори країн Африки та Гаїті використовують чаклунство, примушують молитися собі у церквах, проводять криваві ритуали, щоб показати свою могутність. Витрачають гроші на маєтки у Європі, купляють острови, пишуть книги, які змушують вчити напам'ять, створюють нову історію, календарі та навіть залишаються керівниками після смерті. 

Мікал Хем нічого не вигадує а лише розказує історії, які кожен день проходять поміж нашої свідомості як білий шум інфопростору. Для інших це трагедія особистого життя, замореного голодом, вбитого у концтаборах або понівеченого зміною свідомості інструментами пропаганди. Це життя навколо нас. Це диктатура. Це засторога від такого ладу у своїй країні.