Кремлівські байки М.Зигаря (рецензія на книгу)

Книга М.Зигаря "Вся кремлевская рать" це історія Росії з 2000 по 2015 рр у вигляді з одного боку викладу фактів, які відомі усім, але завдяки промивці мізків за допомогою телебачення та нескінченних потоків інформації, які створюють стіну білого шуму добряче стерлися з пам'яті суспільства а з іншого боку це портрети оточення ВВП, які і грають короля. Звісно, що президент Росії має і свою думку, але питання політики - питання не настільки однобічне, як гадає більшість. "Доступ до тіла" певних політичних угруповань, про які загалом написано навіть у Вікіпедії, дає можливість впливати на усю політику у РФ. 

Автор майже не дає оціночних суджень, приводить фактаж з великого пласту новин, газетних статей, інтерв'ю, байок, на основі яких читач загалом може зробити певні висновки сам. Шлях Росії від "друга Заходу" до самоізоляції викладено чітко і послідовно. 

Багато уваги приділяється Україні, подіям 2004, 2014 рр. Також цікавими є спогади про боротьбу з олігархами і виникнення нового прошарку багатіїв - "чиновников". 

Сподобалось закінчення книги, яке хотілося б привести : "Мы все себе выдумали своего Путина. И, скорее всего, он у нас — далеко не последний."

Книга певною мірою не сподобається конспірологам та шукачам теорії змов, бо нічого подібного немає, якщо уважно слідкувати за хронологією подій. 

Висновок який я зробив для себе після прочитаного - історія постійно повторюється і буде повторюватись. Еклезіяст казав, що нема нічого нового під сонцем і це правда. Але погано, коли народ якоїсь країни постійно повторює свій історичний шлях по одним і тим самим граблям. Дай Боже, щоб Україну минула така доля. 

Цитати з книги:

" Российские граждане всегда испытывают особенную благодарность и любовь к конкретному чиновнику, который выдает им деньги, даже если эти деньги ими честно заработаны."

"Согласно опросам, 80 % россиян не понимают ничего в православии, не читали Библию и другие религиозные тексты, но считают себя православными."

" На закрытой встрече Путин вспылил, когда речь зашла об Украине. «Украина — это вообще не государство! — заявил он Джорджу Бушу. — Часть её территорий — это Восточная Европа, а часть, и значительная, подарена нами!» Закончил свою небольшую речь Путин фразой «Если Украина уйдет в НАТО, то уйдет без Крыма и Востока — она просто распадётся.»

На эту угрозу Путина тогда мало кто обратил внимание."

"С Ангелой Меркель отношения у Путина не сложились. Первый год они пытались притереться, но уже в 2007 году российский президент решил не скрывать своего раздражения из-за чересчур принципиальной фрау Меркель. Зная, что она боится собак, он привел с собой на переговоры в сочинской резиденции своего огромного черного лабрадора. И не расставался с ним ни на секунду – даже на пресс-конференцию политики и собака пришли втроем. Меркель была в полуобморочном состоянии от страха – и в ярости от подобного издевательства."