"Гаррі Поттер і прокляте дитя" Дж.Роулінг

Напевно цей допис не стільки огляд, скільки просто відгук на книгу про улюблених героїв. Мої діти прочитали сагу про Хлопчика який вижив у початковій школі. Я читав коли мені було 23. Читав днями і ночами теж. На тей час вийшли усі книги і я зміг насолодитись усім і одразу, не чекаючи ще купу років. Як от зараз з Дж. Мартіном та "Грою престолів"), точніше "Піснею Льоду та Вогню". З пригодами Поттера я познайомився після масової атаки у церковних колах на те, що ця книга вчить дітей чаклуванню, є підручником з магії та іншої істерії. На сьогодняшній час я вважаю, що це усе було просто реклама. Прочитавши книги і не знайшовши в них нічого страшнішого ніж у будь-яких інших казках я заспокоївся. Листувався того часу навіть з російським дияконом Андрієм Кураєвим, котрий написав книгу на захист Гаррі Поттрера, з приводу закидів у гомосексуалізмі Дамблдора. Що теж було спробою маркетологів підняття продаж книги. Реклама вона страшніше будь-якого дракона, так.
Повертаємось до останньої історії. Почав читати англійською, продовжував російською. Думаю перечитати українською. Може комусь - а Поттер вже не торт і Роулінг хоче грошей...Мені це було як зустріч з старими знайомими. Виявляється у казках теж є сімейні проблеми і у героїв можуть бути звичайні, маглівські проблеми. І це було цікавіше ніж самі пригоди і сюжет. Бо виявляється Хогвардс не рятує від сімейних розладів, від втрати стосунків з дітьми або з другою половиною. Цікавим ходом було зробити подорожі по альтернативним реальностям - оммаж до любителів фанфіків, котрі постійно люблять вигадувати історії про те, а що було б якби... 
Книга сподобалася і стала одним з яскравих спогадів літа 2016 року.